Золушка

С. Прокоф’єв. «Попелюшка», доля Сергія Прокоф'єва (1891-1953) — це складний шлях артиста, великого та неординарного як у помилках та протиріччях людської натури, так і у своїх геніальних осяяннях. Композитор народився в Україні, у селищі Сонцовка (нині Червоне, Донецької області). Він помер в один день зі Сталіним в Москві, і тому похорон видатного композитора пройшов майже непоміченим. Незважаючи на те, що композитор добровільно повернувся з еміграції і намагався підкоритися радянській ідеології та музичній естетиці, його новаторська музична мова не вписувалася у стандарти соціалістичного реалізму, тому сприймалася відчужено офіційним мистецтвом. Прокоф'єв є одним з найбільш значущих композиторів XX століття. Він автор 11 опер, 7 балетів, 7 симфоній, 8 концертів та багатьох музичних творів в інших жанрах. Серед балетів поза конкуренцією його «Ромео і Джульєтта» та «Попелюшка» (1945), де майстер продовжив кращі традиції російського класичного балету, започатковані П.Чайковським, балетмейстерами М.Петіпа, Л.Івановим, О.Горським. Задум втілити сюжет Ш.Перро у хореографічний твір виник у композитора в 1930-ті роки. Під час війни композитор, працюючи над епопеєю «Війна і мир», із задоволенням повертався до зворушливої та простої історії про перетворення щирої душею і вдачею бідної сироти у казкову принцесу. Музика Прокоф'єва стверджувала велич вічних етичних принципів, силу кохання, упевненість в перемозі доброго первня. Автор прагнув, щоб глядач у казковій облямівці побачив в балетній виставі живих людей, які щиро відчувають та прагнуть щастя. У Харкові «Попелюшку» поставила уперше болгарський балетмейстер М. Арнаудова (1969). Головні ролі в ній виконували, серед інших, народні артисти України С. Коливанова і Т. Попеску. Тепер вистава йтиме у хореографічній редакції Віктора Литвинова, яку обрав свого часу балет Національної опери України. В минулому популярний характерний танцівник Київського театру опери і балету, потім — головний балетмейстер Дитячого музичного театру столиці України, він багато років очолював головну балетну трупу нашої держави. Творчість Литвинова добре відома й харків’янам – на нашій сцені балетмейстер здійснив оригінальну постановку балету Р. Щедріна «Горбоконик» (2007). Можливо, це, певним чином, обумовило і характер нової постановки Литвинова. У «Попелюшці» він залишається вірним собі: тут багато вигадки, гумору, гротеску, дотепних пластичних знахідок. Ексцентричні побутові сценки чергуються з мелодраматичними, класичний танець з яскраво характерним... «В інтерпретації Віктора Литвинова «Попелюшка» набула нового звучання, писала про неї преса. Вона мало чим нагадує традиційну казку для малюків про бідну дівчинку, злу мачуху, добру фею і прекрасного принца. Сприйняття вистави вимагає роботи і розуму, і серця. Мовою сучасної хореографії в ній йдеться про одвічні етичні проблеми, що стосуються не тільки, і не стільки, дітей, а й, насамперед, дорослих. Вистава оповідає про цінності справжні й фальшиві, про силу кохання, красу почуття. Перед глядачами постає дріб’язковий міщанський світ, де зустрічають «по одежці», де щирі глибокі почуття губляться за бутафорським блиском багатства і світською манірністю. Тут навіть юне серце часто буває сліпим. І Принцу треба пройти тривалий шлях до усвідомлення своєї любові. В певному розумінні, саме Принц є головним героєм спектаклю. У пошуках коханої Принц проходить душевну еволюцію. У фіналі балету герой немовби піднімається над своїм оточенням, він духовно зростає — його танець сповнений класичної витонченості й піднесеності...». Нова «Попелюшка» обіцяє стати для глядачів колоритним дійством, що захоплює емоційністю й динамікою, дотепними сценами, видовищністю. Глядачам треба взяти до уваги, що подібний сюжет вже був використаний на харківській сцені кілька років тому. Тоді петербурзький балетмейстер Василь Медвєдєв вперше в Україні поставив «Попелюшку» (друга назва «Сіндерелла») на музику Й.Штрауса (2011). Але дія у тій виставі відбувається в модній агенції, Принц там кутюрьє, а Попелюшка (Сінді) мріє стати королевою подіуму. Тож, як бачимо, це дві різні вистави, кожна з яких анітрохи не заважає іншій. Їх навіть цікаво порівняти.

Тривалість 2 год. 10 хв